Сімона Елізабет Сондерс викликала резонанс у міжнародному світі мистецтва своїми гобеленами, що прославляють темношкірих лідерок і захисниць соціальної справедливості, які кидають виклик історичним расовим наративам і демонструють силу й внутрішню красу.
Роботи Сондерс продаються по кілька десятків тисяч доларів США та розміщуються в музейних і приватних колекціях по всій Північній Америці. Вони сприяють суспільним і політичним позитивним змінам, заохочуючи молодих людей сприяти світлому майбутньому. Докладніше про життєвий і творчий шлях майстрині далі на calgaryski.net.
Від театру до текстилю
Сімона здобула ступінь драматургії в Альбертському університеті, після чого 10 років працювала в Торонто акторкою та художницею-постановником, але вражена сценографією, тобто театрально-декораційним мистецтвом, вона вирішила отримати другу освіту.
У 2020-му, у віці 37 років, Сімона здобула в Альбертському університеті мистецтв ступінь бакалавра образотворчого мистецтва з відзнакою. Під час навчання вона дізналася про пістолет для тафтингу. Протягом літа Сімона навчилася користуватися пістолетом та перфораторною голкою, а тоді взялася створювати складні плетіння на основі власних малюнків.
Як зізналася Сондерс RBC Royal Bank, обоє батьків плекали її еволюцію як художниці та активістки. Мама змалку заохочувала та підтримувала вивчення донечкою фортепіано, живопису, танців та драми. Батько протягом усього життя допомагав орієнтуватися в історії темношкірої громади.
У 2020 році художниця перемогла в національному мистецькому конкурсі BMO 1st Art! і отримала 15 000 доларів США. Після конкурсу її роботи представили на телеканалі CBC та в журналі Canadian House and Home, а також у різних ЗМІ США, Великої Британії і Нідерландів.
Текстильні портрети Сондерс здобули популярність і в Instagram, лише за два роки вони зробили її зіркою рідного Калгарі. У 2021–2022 роках у публічній галереї сучасного мистецтва Contemporary Calgary виставку Сондерс відвідало чи не найбільше людей, порівняно з іншими експозиціями. У березні 2023 року галерея Claire Oliver Gallery влаштувала персональну виставку робіт Сімони в Нью-Йорку.
Крім приватних осіб, її портрети придбали американські установи, зокрема Mint Museum (місто Шарлотт, штат Північна Кароліна, США) та Minneapolis Institute of Art (місто Міннеаполіс, штат Міннесота, США).
Техніка тафтингу
Роботи Сімони створені за допомогою стародавньої техніки тафтингу, якою колись виготовляли теплий одяг, особливо рукавиці. У Середньовіччі майстрині творили в такий спосіб невеликі малюнки на одязі та цілі панно. Пізніше техніку адаптували для килимарства. Назва походить від англійського слова tuft («пучок»). Принцип техніки – набивання стібків на ткану основу.
Наприкінці ХІХ століття з’явилися пристрої, схожі на перфораторні голки. За допомогою них швачки втягували в тканину щільні нитки, внаслідок чого отримували пишні килими або об’ємні візерунки. У 1995 році ентузіастки Емі Оксфорд і Хайді Уіппл винайшли килимову голку (punch needle), яка суттєво спростила процес, хоча й часозатратність майже не зменшилася. У 1930 роках у місті Далтоні (штат Джорджія, США) створили перший тафтинг-пістолет для килимарства. Важить він майже 3 кг.
Власний стиль мистецтва з текстилю Сондерс назвала «чорним ар-нуво» – відсилання до стилю модерн кінця XIX – початку XX століття, для якого характерні вільні лінії та органічні форми.
Тафтинг поєднує в собі риси вишивки, килимарства і навіть малювання, хоча й замість полотна у майстра – тканина, а замість фарб – нитки. Популярність техніка здобула під час пандемії COVID-19, коли мільйонам людей довелося закритися вдома на місяці.
Для створення такої картини потрібен базовий набір (незалежно, чи працюватимете ви килимовою голкою, чи пістолетом): джутова, лляна або бавовняна тканина-база; вовняні, акрилові або бавовняні нитки; рамка; закріплювач; ножиці або машинка для стрижки ворсу.
Оживляє історії темношкірих
Справжньою ознакою успіху для Сімони стало визнання її творчості величезною кількістю темношкірих дівчат, які радо долучилися до творення робіт. На початку творчості Сімони якраз активізувався міжнародний антирасистський рух Black Lives Matter, що бореться проти насильства до темношкірого населення. Демонстрації проти поліційного насильства та расової дискримінації в правовій системі США вивели темношкіру спільноту на перше місце, а мистецькі центри та інституції звернули увагу на митців, які зображують темношкірих людей. Це також посприяло успіху Сондерс.
Роботи Сімони мають на меті оживити особисті історії темношкірих жінок та об’єднати їх за допомогою яскравих і барвистих тканин. Мотиви та іконографія робіт запозичені зі спадщини країни Ямайки, звідки родом її батько, та світової історії мистецтва, літератури й музики.
У роботах переосмислюються культові фігури та жести в сучасному світлі, зокрема в роботі Star Gaze, де молода жінка лежить у своїй футболці з написом «Black Lives Matter».
Чотири роботи, об’єднані в серії Four Queens, нагадують твір чеського художника Альфонса Мухи «Дорогоцінні камені». У Four Queens Сондерс зобразила владних жінок, які спокусливо та зухвало позують над закликами до Чорної любові, Чорних мрій, Чорної магії та Чорної сили.
На гобеленах можна побачити таких темношкірих лідерок, як співачки Аліша Кіз, Бейонсе, Ніна Сімок, тенісистка Серена Вільямс та інші.
Окремий ефект створює динамічне тло картин, яке часто використовує феміністські вирази, написані у формі місяців чи квітучих квітів, що наводить на думку про цикли та зв’язок із природою. Часто можна побачити й тотеми – хижих тварин, як-от ягуарів, леопардів та змій, що символізують силу і грацію. Повторювані ідеології могутніх істот вбудовані як талісмани в роботу Сімони. Наративи створені через культурну міфологію, історію та ландшафти.
Контрастність створює і поєднання потужних конотацій із кольоровою м’якою на дотик палітрою. Нитки – з акрилу, вовни та оксамиту. Усе це разом творить чутливу, вразливу та спокусливу грань, яка притуплює неправильне сприйняття темношкірих жінок як суворих і злих. Крім того, змішування окремих ниток пряжі в спільне ціле віддзеркалює взаємопов’язаність зображених предметів. Незважаючи на те, що ці потужні портрети символізують радість і стійкість темношкірих, саме так вони сплітаються разом у розповіді про зв’язок, який пропонує сильне відчуття причетності.
It Matters
Робота It Matters – чи не найособливіша для Сімони. Це текстильний настінний портрет фігури в масці з дредами в толстовці. Саме з нею художниця перемогла в доленосному конкурсі BMO 1st Art!
Створила її текстильниця на початку пандемії COVID-19, коли посилилося несправедливе ставлення до темношкірих, особливо в США, після того як видали мандат на маски. Чорношкірих чоловіків у масках зупиняли та допитували охоронці, у той час як світлошкірих не чіпали. За словами Сімони, пандемія ще більше роз’єднала громади.
Мистецтво художниці – нестримна сила для культурного оновлення, що запалює іскру надії та життєздатності в маргіналізованих спільнотах.