Пол Гросс — відомий канадський актор, режисер, продюсер, письменник та музикант, якому міжнародну популярність принесла роль констебля Бентона Фрейзера у культовому серіалі «Суворо на південь». Його творчий шлях охоплює театр, телебачення, кіно та музику, а сам серіал став важливою сторінкою канадської телевізійної історії. У цій статті на calgaryski.net розповідаємо про біографію Пола Гросса, його шлях до ролі Бентона Фрейзера, найцікавіші факти про знімання «Суворо на південь», режисерські та продюсерські роботи, музичні альбоми й внесок актора у розвиток канадської телевізійної індустрії та популярної культури.
Дитинство, родина та навчання Пола Гросса: від Калгарі до перших ролей
Майбутня зірка екрану народилася 30 квітня 1959 року в місті Калгарі. Батько Пола, Боб Гросс, був командиром танка у канадській армії. Згодом він пішов у відставку, маючи звання полковника. Мати, Рені Гросс, працювала істориком мистецтва та письменницею. У 1985 році вона видала книгу під назвою «Dinosaur Country: Unearthing the Badlands’ Prehistoric Past». Актор також має молодшого брата, якого звати Тоні.
Через особливості військової служби батька родина часто переїжджала, проживаючи в Німеччині, Сполучених Штатах Америки та Англії. Зазвичай сім’я не затримувалася на одному місці довше, ніж на два роки. У 1970-х роках сім’я остаточно повернулася до Канади.
Інтерес до виконавського мистецтва з’явився у Гросса досить рано, що спонукало його вивчати драму в Університеті Альберти, перш ніж повністю присвятити себе акторській кар’єрі.
Серіал «Суворо на південь» (Due South): роль Бентона Фрейзера та світовий успіх
Телесеріал «Суворо на південь» (Due South) спочатку задумувався як телевізійний фільм. У центрі сюжету опинився канадський констебль Бентона Фрейзера, який приїжджає до Чикаго та стає напарником американського детектива Рея Веккіо. Роль Фрейзера принесла Полу Гроссу широку популярність і стала найвідомішою в його кар’єрі.
Прем’єра проєкту відбулася у 1994 році, а знімали його переважно в Торонто, хоча за сюжетом події розгорталися в Чикаго. Автори не приховували канадське походження серіалу, а навпаки — зробили культурні відмінності між Канадою та США важливою частиною гумору й атмосфери шоу. Поєднання кримінальної драми, комедії, екшену та канадського колориту допомогло Due South стати міжнародним хітом.
Серіал транслювали приблизно у 60 країнах, а у Великій Британії та Німеччині він увійшов до числа найпопулярніших телевізійних проєктів. Due South також здобув 15 нагород з 53 номінацій на премію Gemini, а Пол Гросс двічі — у 1995 та 1996 роках — перемагав у категорії «Найкращий актор».
Важливу роль Гросс відіграв і за лаштунками. Протягом років розвитку серіалу він став не лише виконавцем головної ролі, а й режисером, сценаристом та виконавчим продюсером. Коли CBS припинив фінансування, проєкт вдалося врятувати завдяки канадським, британським та німецьким партнерам. Менший бюджет змусив творців працювати винахідливіше, але не завадив шоу зберегти популярність. Останній епізод «Суворо на південь» вийшов 14 березня 1999 року.
Фільми та режисерські роботи Пола Гросса: «Пашендель» та «Хлопці з мітлами»
Після грандіозного успіху на телебаченні Гросс продовжив активну роботу в індустрії. Він знявся у серіалах Slings & Arrows, Republic of Doyle, Eastwick, а також у комедійному вестерні Gunless (2010).
Вагому частину його кар’єри займає кінорежисура та продюсування:
- У 2002 році він виступив сценаристом та режисером пародійної комедії Men with Brooms, де також зіграв одну з ролей разом з Леслі Нільсеном.
- У 2009 році Пол зіграв роль мовчазного робітника, що намагається отримати ранчо через шлюб, у фільмі Getting Married in Buffalo Jump.
- Того ж 2009 року вийшов масштабний фільм Passchendaele, який Гросс написав, спродюсував та зрежисував. Сюжет стрічки Passchendaele базується на реальному досвіді діда актора, Майкла Джозефа Данна, який був ветераном Першої світової війни. Фільм відкривав кінофестиваль у Торонто, отримав схвальні відгуки критиків та був нагороджений премією Genie як найкращий канадський фільм.
- У 2011 році він виступив виконавчим продюсером шестисерійного мінісеріалу The Yard.
- У 2015 році в прокат вийшла стрічка Hyena Road, присвячена канадським снайперам в Афганістані. Ідея Hyena Road виникла після особистого візиту Гросса до канадських військових в Афганістані. У фільмі Гросс зіграв офіцера розвідки, а оглядачка Кейт Тейлор у рецензії для Globe and Mail назвала стрічку «дивом тихої автентичності».
Музична творчість Пола Гросса: гурт The Bonemen, альбоми та пісні для кіно
Для Пола Гросса музика ніколи не була просто випадковим захопленням, яке залишилося десь поза акторською кар’єрою. Гітара, написання пісень та робота з музичними проєктами супроводжували його ще з юності, а згодом стали важливою частиною його творчого життя.
Грати на класичній гітарі Гросс почав підлітком і присвятив навчанню приблизно п’ять-шість років. Однак серйозний виступ перед публікою ледь не поставив на цьому хобі крапку. Коли юнака запросили виступити на спеціальному концерті у Вашингтоні, перспектива виходу на сцену виявилася настільки лячною, що він фактично втік від музики: поїхав до табору відпочинку, а потім на три роки відклав гітару й перемикнувся на американський футбол. Та музика все одно повернулася в його життя.
Вже на початку акторського шляху Гросс спробував себе як композитор і автор текстів. Він став одним зі співавторів музики та пісень для науково-фантастичного рок-мюзиклу Thunder, Perfect Mind, який поставили у планетарії Маклафліна в Торонто.
У 1980-х і на початку 1990-х років актор грав у власному гурті The Bonemen. Походження назви пов’язують із кладовищем динозаврів в Альберті — місцем, яке добре вписується у дещо химерну назву гурту.
Ще один важливий поворот у музичній історії Гросса стався після його поїздок до Нешвілла. Місто, яке давно вважають одним з центрів американської кантрі-музики, справило на нього сильне враження. Повернувшись з цих подорожей, Гросс разом із колегою-актором Девідом Кілі створив музичний дует.
Їхня спільна робота швидко вийшла за межі домашнього музикування. У липні 1998 року у Великій Британії з’явився перший альбом дуету — Two Houses. Вже наступного місяця, у серпні, вийшов сингл 32 Down on the Robert Mackensie.
Через кілька років музиканти випустили й другу платівку. Give the Dog a Bone побачив світ обмеженим тиражем у січні 2001 року. Згодом альбом перевидали вже для ширшої аудиторії під іншою назвою — Songs of Love and Carnage.
Гросс не відмовлявся від музики й у своїй кінематографічній роботі. Для саундтреку до фільму Men With Brooms, який він сам зняв, актор записав композицію Kiss You ’Til You Weep.
Так музика в кар’єрі Пола Гросса залишилася не фоновим захопленням знаменитого актора, а окремою творчою лінією.
Культурний слід Пола Гросса
Серіал «Суворо на південь» довів, що канадське телебачення може бути конкурентоспроможним на світовому рівні. У кожному епізоді сценаристи свідомо інтегрували канадські елементи: від жартів про офіційну двомовність до згадок політичних діячів та історичних подій. Пол Гросс жартував, що серіал був великою облудою, яка поширювала думку про те, що всі канадці є чесними, гідними та героїчними. За словами актора, це не зовсім правда, але такий підхід дозволяв «підкрастися до людей».
Попри дискусії щодо використання стереотипів («замерзла північ», поліцейський на кожному кроці), серіал здобув визнання. Завдяки своїй видатній праці, у 2013 році Пол Гросс був відзначений звання Офіцера Ордена Канади.
Історія Пола Гросса — це значно більше, ніж біографія актора, якого мільйони глядачів запам’ятали в образі Бентона Фрейзера. Від дитинства на військових базах і навчання драматичного мистецтва до театральної сцени, телебачення, великого кіно, режисури, продюсування та музики — його кар’єра постійно виходила за межі одного амплуа.
Після завершення серіалу Гросс не залишився заручником образу Фрейзера. Він перейшов до режисури, працював над історичними та військовими драмами, продюсував нові проєкти й паралельно розвивав музичну кар’єру. Саме ця різноплановість, мабуть, найкраще пояснює його місце в канадській культурі.
Due South давно завершив свій телевізійний шлях, але Бентон Фрейзер продовжує жити в пам’яті глядачів. А разом із ним — і образ Канади, який серіал запропонував світовій аудиторії: трохи іронічний, надзвичайно ввічливий, принциповий і водночас зовсім не позбавлений самоіронії. Для Пола Гросса ця роль стала знаковою, але його кар’єра довела: за популярним образом телевізійного констебля стояв значно масштабніший митець.