Американський постапокаліптичний телесеріал «Ходячі мерці», перша серія якого вийшла в жовтні 2010 року, продемонстрував шалений успіх і зацікавленість серед глядачів тематикою зомбі. Саме тому, за ним послідувала низка інших схожих серіалів і фільмів, серед яких і «Чорне літо».
Це американський гостросюжетний телесеріал у жанрі жахів, що розповідає про початок зомбі-апокаліпсису. Прем’єра відбулася 11 квітня 2019 року на Netflix. «Чорне літо» лоскоче нерви з першої і до останньої сцени, захоплює добре продуманими персонажами, цікавими діалогами і несподіваними сюжетними поворотами. Чимало сцен знімали в Калгарі й околицях. Докладніше про серіал далі на calgaryski.net.
Сюжет
Після того, як навала зомбі охопила всю Америку, уряд США, намагаючись стримати агресивних створінь, залучає армію, якій, крім знищення заражених, доручили евакуювати здорове населення в безпечні місця.
У центрі сюжету – молода мати Роуз, яка у вирі хаосу й паніки губить дочку Анну. Зневірена жінка, об’єднавшись із кількома біженцями, відправляється в небезпечну подорож, аби знайти дитину. Намагаючись залишатися непоміченою, вона пересувається спустошеними США, де панують кровожерливі і люті зомбі. Кожен неправильний крок може бути смертельним, тож Роуз повинна вистояти в будь-якому випробуванні, якщо хоче знайти доньку.
Локації
Дія серіалу відбувається в безіменному передмісті США, але «Чорне літо» повністю знімали в Калгарі та кількох інших населених пунктах Альберти. Виробництво першого сезону розпочали наприкінці липня 2018 року. Зокрема, у кадрі можна побачити Середню школу королеви Єлизавети, що в районі Калгарі Гіллгерст; Стемпід-Парк; стадіон McMahon і основу Калгарського Тауера.
Знімали окремі сцени також у містечках Іррікані і Кокрейні та в селі Бейсікері. Високі температури та моторошний дим від лісових пожеж чудово підійшли для зомбі-апокаліпсису.
Наприклад, у Іррікані знімали палаючу машину та декількох ожилих мерців. У Бейсікері – автомобільну погоню з уцілілими, які намагаються знайти іншу групу. Фільмування в сільській місцевості дало операторам і режисерам набагато більше гнучкості та свободи, необхідної для облаштування табору.
Головні герої
Головну героїню Роуз зіграла американська акторка й модель Джеймі Кінг. Як модель Кінг почала працювати з 14-ти років, у 1993-му знімалася для модних журналів Vogue, Mademoiselle та Harper’s Bazaar. У акторство поринула в 1998 році. Її першою великою роллю була роль у фільмі «Перл-Гарбор» (2001), а першою головною роллю – у американському бойовику «Куленепробивний чернець» (2003). З тих пір вона знялася і в інших відомих фільмах, серед яких «Місто гріхів» (2005) і «Мій кривавий Валентин 3D» (2009), а з 2011 по 2015 рік з’являлася в телесеріалі «Харт із південного штату / Серце Діксі». Джеймі також озвучила Орру Сінг у фільмі «Зоряні війни: Війни клонів».
Роль дочки Анни дісталася Зої Марлетт. Американський актор Джастін Чу Кері отримав роль Юліуша Йонського – злочинця, який взяв собі ім’я «Спірс» – так звали солдата, якого він убив. Едмонтонська акторка Крістін Лі зіграла Ух Кюнсун (Ooh Kyungsun) – корейську жінку, яка шукає свою матір.
Молодого хлопця Ленса, який вижив без сім’ї, зіграв Келсі Флауер із Калгарі. Американцю Селу Велесу-молодшому дісталася роль штабного майстра Вільяма Велеза, який має сестру та дітей у Техасі. Пару Менні та Кармен зіграли Едссон Моралес та Еріка Хау. Жінку, яка вижила без чоловіка, Барбару Вотсон зіграла Гвініт Уолш із Вінніпега, а роль глухого Раяна дісталася Мустафі Алабссі.
Мультиетнічний акторський склад підтверджує проблему кризи американських біженців – як у стрічці, так і в реальному житті. З цією ж метою сценаристи вигадали персонажа Кюнсун – корейку, яка розмовляє переважно корейською, хоча й розуміє англійську. Вибір мови був зроблений невипадково: він лише посилює думку про складність життя іммігрантів. Кюнсун належить до тих іммігрантів, які повністю втратили систему підтримки, і тепер їм доводиться придумувати, як спілкуватися з людьми, які їх не розуміють.
Нестандартні зомбі
Зомбі «Чорного літа» – це не повільні манекени з паперовими черепами, які можна побачити в більшості подібних стрічок. Тут немає жодного протезування, справжнього гриму, сцен, де істоти котяться з однією рукою або наполовину розтоплені вогнем. Є лише безліч здичавілих, залитих кров’ю персонажів.
Більшість із них намагаються чимось влучити в зомбі, які пересуваються так швидко, як бігуни на олімпійському спринті. Якщо ж зомбі досягають звичайної людини, то в неї не залишається іншого вибору, окрім як битися. Кілька божевільних істот проти однієї людини – зазвичай смертний вирок.
Кожен зомбі, який з’являється в «Чорному літі», завжди здається дуже реальною загрозою, і це досягає абсолютних меж у другому сезоні. До них ставляться як до справжньої, невідкладної небезпеки, що викликає адреналін. У героїв мало боєприпасів і зброї, тому єдиний шанс врятуватися – це продовжувати бігти.
Ожилі мерці не мляво ляпають по шматку віконного скла, а розбивають його наскрізь; вони достатньо розумні, щоб обійти перешкоди в гонитві за їжею. Ні каміння, ні вистріли їх не лякають. «Чорне літо» – це рідкісна робота, у якій апокаліпсис відчувається справжнім, а також показує одні з найкращих боїв і погонь, які ви коли-небудь бачили.
Якби зомбі населяли Землю, це не було б пеклом для особливої групи тих, хто вижив, таємничим чином захищених від травм і забруднення. Це було би пекло для абсолютно всіх. Саме таку ідею демонструє «Чорне літо»: заражені люди, автомобільні погоні, поїздки на літаку та крижані дороги – це лише вершина цього гнилого айсбергу.
Проте є і схожість з іншими подібними серіалами, зокрема, якщо здичавілий труп кусає звичайну людину, вона дуже швидко перетворюється також у зомбі. Якщо ж він її кусає, але людина з певних причин помирає, то мрець оживає (щоправда, у надшвидких темпах) і все одно стає зомбі.
Жоден герой не застрахований
Якщо в легендарних «Ходячих мерцях» деяких персонажів наділили уявною бронею, яка гарантує, що вони виживуть у будь-якій кількості складних ситуацій, то «Чорне літо» втілює головне правило хорошого драйв-фільму від кінокритика фільмів жахів Джо Боба Бріггса: будь-хто може померти будь-якої миті.
Деякі персонажі незрозумілим чином оживають, повертаючись у інших епізодах, що робить серіал непередбачуваним, а його перегляд – цікавим. Довгі кадри здаються навмисними та продуманими, а в поєднанні з інтенсивним використанням глибокої інсценізації вони надають сценам стану, схожого на запаморочення. Усні репліки також із паузами, що підвищує загальне напруження.
Щодо головної героїні Роуз, то з кожною новою втечею чи зрадою її психіка стає лише крихкішою. Безпека Роуз залежить не від сюжетної броні, а від її готовності зробити все необхідне для власного виживання. Єдине, що має для неї значення, – врятувати дитину. Анна – єдиний стимул і мета Роуз, аж до одержимості.
Щодо самої Анни, то її персонаж у першому сезоні змушує глядача сумніватися в тому, чи взагалі жива ще вона. Це створює додаткові напруження та інтерес. Хоча й період їхнього возз’єднання усе таки показується, він усе одно залишає сумніви: чи це справжня людина, чи лише плід уяви Роуз, її галюцинації.